Котушки рибальські
Котушка рибальська — це пристрій для зберігання волосіні на рибальській снасті, являє собою невелику котушку з ручкою для змотування волосіні.
За допомогою рибальської котушки, встановленої на вудлище, можна закидати оснастку з приманкою на велику відстань (спінінг). Котушка на вудилище також полегшує виведення великої риби.
Барабан котушки здатний вмістити, зазвичай, від 30 м до 400 м волосіні.
Деталі котушки виготовляються з кераміки, вуглепластику, пластмаси та металу (алюміній, дюралюміній, неіржавка сталь, титан, бронза).
Інерційна котушка (ІК) має просту й невибагливу конструкцію. З'явилася раніше за всіх інших котушок. У спінінговому варіанті виготовлення вимагає певного тренування перед використанням у зв'язку з тим, що, щоб уникнути перебігу волосіні, і, як наслідок, утворення так званої "бороди", барабан котушки потрібно пригальмовувати під час закидання. Раніше були поширені на території Радянського Союзу, в якийсь момент практично повсюдно вийшли зі вживання. Зараз до них знову спостерігається цікавість із боку шанувальників лову в проведення та спінінгістів, які освоїли специфічну техніку закидання. Однією з істотних вад класичної інерційної котушки була практично повна неможливість закидати легкі приманки, нормальні закиди можна було робити тільки приманками вагою від 25-30 грамів. ІЧ мають навіть більш високе тягове зусилля, ніж призначені для лову в закидання мультиплікаторні котушки, але не вимагають, на відміну від останніх, перенастроювання під час зміни приманки з однієї ваги на іншій. Під час роботи з тонкою волосінню класичні ІЧ-старого зразка поступаються в дальності закидання безінерційним котушкам. У міру збільшення діаметра волосіні різниця в дальності зменшується, а під час використання товстих, високоміцних волосіней виникає зворотна ситуація — грамотно спроєктовані та виготовлені ІЧ дають змогу закидати далі, ніж безінерційні.
Прихильники інерційних котушок цінують у них поєднання високої чутливості, довговічності, надійності та малої ваги, критики зазначають деякі труднощі, що виникають під час освоєння закидання та невисоку швидкість підмотування.
Недорогі ІЧ великого розміру (від 100 до 150 мм) застосовують переважно для лову на закидушки (донки), якіснішими ІЧ обладнують поплавцеві вудки, призначені для дротового лову в ноттингемському та болонському стилі.
Мультиплікатори — це компактна модифікація інерційної котушки, обладнана механізмами підгарування шпулі та шестеринчастим механізмом, що дає змогу отримати необхідну швидкість проведення під час використання шпулі малого діаметра. Мультиплікатори, призначені для лову в закид, зазвичай, забезпечені укладачем волосіні. Особливо потужні мультиплікатори застосовують під час лову тролінгом, у деякі моделі яких вбудовують лічильники, що віддається/підмотується волосіні.
Безінерційні
Безінерційні — найпоширеніші. Найчастіше рибалки всього світу використовують безінерційні котушки, відкритого або закритого типу.
Безінерційні котушки складні за конструкцією, але зручні в експлуатації (не дають змогу утворюватися «бороді» — сплутуванню волосіні під час закидання). Під час закидання волосінь тікає з торця шпулі (ось розміщена поздовжньо вудлищу) виключно в необхідному для закидання кількості. Рибальську залишається тільки повернути на місце дугу укладача волосіні, стежачи, щоб волосінь потрапила на ролик волосіні.
Маса безінерційних котушок коливається від 150 до декількох сотень грамів. Залежно від потужності вудлища спінінга й умов лову потрібно підбір конкретної котушки. Не можна робити проведення упористої приманки за допомогою слабкої маленької котушки. Водночас ловля на ультралегкі принади вимагає делікатної снасті.
За допомогою рибальської котушки, встановленої на вудлище, можна закидати оснастку з приманкою на велику відстань (спінінг). Котушка на вудилище також полегшує виведення великої риби.
Барабан котушки здатний вмістити, зазвичай, від 30 м до 400 м волосіні.
Деталі котушки виготовляються з кераміки, вуглепластику, пластмаси та металу (алюміній, дюралюміній, неіржавка сталь, титан, бронза).
Інерційна котушка (ІК) має просту й невибагливу конструкцію. З'явилася раніше за всіх інших котушок. У спінінговому варіанті виготовлення вимагає певного тренування перед використанням у зв'язку з тим, що, щоб уникнути перебігу волосіні, і, як наслідок, утворення так званої "бороди", барабан котушки потрібно пригальмовувати під час закидання. Раніше були поширені на території Радянського Союзу, в якийсь момент практично повсюдно вийшли зі вживання. Зараз до них знову спостерігається цікавість із боку шанувальників лову в проведення та спінінгістів, які освоїли специфічну техніку закидання. Однією з істотних вад класичної інерційної котушки була практично повна неможливість закидати легкі приманки, нормальні закиди можна було робити тільки приманками вагою від 25-30 грамів. ІЧ мають навіть більш високе тягове зусилля, ніж призначені для лову в закидання мультиплікаторні котушки, але не вимагають, на відміну від останніх, перенастроювання під час зміни приманки з однієї ваги на іншій. Під час роботи з тонкою волосінню класичні ІЧ-старого зразка поступаються в дальності закидання безінерційним котушкам. У міру збільшення діаметра волосіні різниця в дальності зменшується, а під час використання товстих, високоміцних волосіней виникає зворотна ситуація — грамотно спроєктовані та виготовлені ІЧ дають змогу закидати далі, ніж безінерційні.
Прихильники інерційних котушок цінують у них поєднання високої чутливості, довговічності, надійності та малої ваги, критики зазначають деякі труднощі, що виникають під час освоєння закидання та невисоку швидкість підмотування.
Недорогі ІЧ великого розміру (від 100 до 150 мм) застосовують переважно для лову на закидушки (донки), якіснішими ІЧ обладнують поплавцеві вудки, призначені для дротового лову в ноттингемському та болонському стилі.
Мультиплікатори — це компактна модифікація інерційної котушки, обладнана механізмами підгарування шпулі та шестеринчастим механізмом, що дає змогу отримати необхідну швидкість проведення під час використання шпулі малого діаметра. Мультиплікатори, призначені для лову в закид, зазвичай, забезпечені укладачем волосіні. Особливо потужні мультиплікатори застосовують під час лову тролінгом, у деякі моделі яких вбудовують лічильники, що віддається/підмотується волосіні.
Безінерційні
Безінерційні — найпоширеніші. Найчастіше рибалки всього світу використовують безінерційні котушки, відкритого або закритого типу.
Безінерційні котушки складні за конструкцією, але зручні в експлуатації (не дають змогу утворюватися «бороді» — сплутуванню волосіні під час закидання). Під час закидання волосінь тікає з торця шпулі (ось розміщена поздовжньо вудлищу) виключно в необхідному для закидання кількості. Рибальську залишається тільки повернути на місце дугу укладача волосіні, стежачи, щоб волосінь потрапила на ролик волосіні.
Маса безінерційних котушок коливається від 150 до декількох сотень грамів. Залежно від потужності вудлища спінінга й умов лову потрібно підбір конкретної котушки. Не можна робити проведення упористої приманки за допомогою слабкої маленької котушки. Водночас ловля на ультралегкі принади вимагає делікатної снасті.
